УРОК СЕРЦЕВЕДЕННЯ

Засідання «Школи молодого вчителя»

 

— Сьогодні, шановні мої колеги, на нашому за¬сіданні ми не будемо говорити про методи і форми роботи чи новітні технології навчання. Поговоримо про те, без чого вся наша праця була б даремною, без чого ми ніколи не досягнемо успіхів у спілкуван¬ні з дітьми.

— Як ви гадаєте, про що йтиме мова?

Думки вголос.

Демонструється епіграф: «Той шлях, який веде до серця людини, є найкоротшим».

— Один відлюдник, вийшовши із свого усамітнен¬ня до людей, запитував кожного перехожого:

— Маєш Серце?

Люди дивувались і питали:

— Чому ти не говориш про милосердя, про тер¬піння, про відданість, про любов, а тільки — «маєш Серце»?

Він відповідав їм:

— Тільки б люди не забули про Серце, решта до¬дасться!

Дійсно, чи можемо говорити про любов, якщо їй немає де перебувати? І де «житиме» терпіння, якщо його помешкання зачинене? Щоб не розгубити ці та інші чесноти Душі, потрібно створити для них сад, який називається Серцем!

Коли запитали біолога, що таке Серце, той від¬повів:

— Серце — центральний орган кровоносної сис¬теми тварин і людей, ритмічне скорочення м'язових стінок якого зумовлює рух (циркуляцію) крові в ор¬ганізмі...

Так, Серце людини невтомно працює... Воно за¬безпечує життєдіяльність усього організму, а хіба це не підносить його вище матеріалістичного тлумачен¬ня? Давайте переконаємось у цьому.

Завдання: зобразіть своє Серце на аркуші паперу, використовуючи близькі вам образи. (Учасники засі¬дання прикріплюють на дошку малюнки.)

— Якого ж розміру має бути Серце, щоб у ньому вмістилось достатньо добра і любові?

Хіба ми можемо назвати людське Серце «мішком м'язів»? Василь Олександрович Сухомлинський віддав дітям своє зранене осколками Серце. Що ж він їм по¬дарував: мішок, повний м'язів і осколків, чи скриньку, повну перлин любові, чуйності і доброти?

Працюючи з вами, я бачу, що всі ви прийшли в школу за покликанням душі. Спираючись на свій дос¬від, дайте відповіді на питання:

— Чи має вчитель прислухатись до свого Серця?

— Чия сила могутніша: Серця чи м'язів?

— Отже, ми не можемо заперечувати духовну ви¬мірність Серця. У світі існує безліч словників, але немає словника Серця. Давайте спробуємо створи¬ти його.

Серце яке? (Добре, щире, миле, ніжне, гаряче, чес¬не, палке, любляче, вірне, холодне, кам'яне, материн¬ське, всепрощаюче, багатостраждальне, далекоглядне, віддане, символічне, усміхнене, зажурене, розумне, чуй¬не, дбайливе...).

Що може робити Серце? (Любити, прощати, суму¬вати, страждати, боліти, радіти, вітати, хвилювати¬ся, журитися, берегти, шанувати, дарувати, зігрівати, турбуватися, віддавати, ненавидіти, передбачати...).

— Як ви розумієте такі вирази: «завмерло Сер¬це», «брати за Серце», «важко на Серці», «виливати Серце комусь», «віддавати Серце», «відлягло від Сер¬ця», «від чистого Серця», «з легким Серцем», «Сер¬це крається», «накипіло на Серці», «носити в Серці», «потепліло на Серці», «припасти до Серця», «Сер¬це кров'ю обливається», «Серце ледь не вискочить», «Серденько мре»?

— Пригадайте випадки у вашому житті, коли ви відчували сердечне тепло іншої людини?

— А тепер ті випадки, коли ви дарували частин¬ку свого Серця? Чи поменшало у вас добра, любові, співчуття?

— У кожному Серці повинні бути краса і велич Любові, натхнення Віри, відродження Доброти, гор¬дість і суворість Обов'язку, торжество Справедливості, квіти Вдячності, сльози Співпереживання, посмішка Радості, піднесеність Відданості, іскра Щирості, лег¬кість Покаяння, нива Благородства...

Одного разу вирішив янгол віддати своє янголятко до школи. Взяв він його, і полетіли вони до величез¬ної будівлі. «Треба вибрати вчителя від Серця і з ян¬гольським терпінням, адже янголятко моє ще зовсім не янгол, воно — невгамовний пустун з непокірним характером...».

У класній кімнаті вчителька сиділа перед учнями, заклавши ногу на ногу, милувалася своїми нігтями. На кожному з них було намальоване маленьке сер¬дечко. У той же час пильно слідкувала за учнями, які виконували контрольну роботу, і павиним криком припиняла будь-яку спробу списування.

«Ханжа... Не від Серця вона...».

У наступному класі учень записував на дошці ре¬чення, яке диктував учитель: «Найголовнішого очима не побачиш, пильне тільки Серце». Учень помилився і написав «Сердце».

— Скільки разів тобі пояснювати!.. Дай щоден¬ник... Двійка!

«Неук... Не від Серця він...».

Заглянув янгол до наступного класу — там учитель проводив урок математики.

— Порахуйте, скільки разів постукає Серце про¬тягом доби, якщо за одну хвилину воно стукає 56 ра¬зів.

Один учень, не вираховуючи, зразу вигукнув:

— 80 640 разів... А за тиждень — 564 480 разів, а за місяць.

Діти ахнули. А вчитель грубо перебив учня:

— Як ти смієш викрикувати з місця, та ще й без мого дозволу!

«Грубіян... Не від Серця він».

Янгол сумно подумав, залишаючи будівлю шко¬ли: «Усі згадують про Серце, але жити Серцем не хочуть...».

Засумували вчителі.

— Можливо, врятує Мудрість? — сказали вони.

І знайшли Мудреця, який сидів у печері.

— О, Мудрецю, — почали благати вони, — вкажи нам шлях до Сердець наших учнів!

Сказав їм Мудрець:

— Дам вам шлях до Сердець ваших учнів, але від¬дайте мені натомість дар ваш!

Учителі перезирнулися: якого дару від них вима¬гає Мудрець?

Тоді Мудрець сказав:

— Якщо в когось є роздратування, дай мені роз¬дратування.

Якщо в когось є гнів, дай мені гнів.

Якщо в когось є жорстокість, дай мені жорсто¬кість.

Якщо в когось є грубість, дай мені грубість.

Якщо в когось є сумнів, дай мені сумнів.

Якщо в когось є ненависть, дай мені ненависть.

Якщо в когось є злоба, дай мені злобу.

Якщо в когось є страх, дай мені страх.

Якщо в когось є зрада, дай мені зраду.

Якщо в когось є забобони, дай мені забобони.

Якщо в когось є сарана думки, дай мені сарану думки.

А якщо дасте пригорщу дурних звичок, я прийму і ці запилені брязкальця.

Але не забудьте, чого вартий той, хто відніме раз подароване.

Отже, я прийняв увесь бруд вашого Серця, і Воно стає чистим.

А вам відкриваю Мудрість: шляхом до Серця учня є чисте Серце вчителя! І нехай кожен педагог скаже:

Я — Вчитель.

Я — Любов і Відданість, Віра і Терпіння.

Я — Радість і Співрадість, Страждання і Спів-страждання.

Я — Істина і Серце, Совість і Благородство.

Я — Той, хто Шукає і Дарує, Вбогий і Багатий.

Я — Вчитель і Учень, Вихователь і Вихованець.

Я — Той, хто Прокладає Шлях, і Художник Жит¬тя.

Я — Захисток Дитинства і Колиска Людства.

Я — Посмішка Майбутнього і Факел Сущого.

Я — Вчитель від Бога і Співробітник у Бога.

Молюсь тобі, серце моє, дай мудрості осягати мо¬менти істини в житті дітей!

Обговорення почутого.

— Шановні колеги, як ви вважаєте, чи правий був янгол? А можливо, ви з ним не погоджуєтесь? У чому саме?

— Які поради Мудреця ви запам'ятали? А які точно будете втілювати у своїй професійній діяльності?