Не пора, не пора, не пора

Москалеві й ляхові служить!

Довершилась України кривда стара.

Нам пора для України жить!

І.Франко

Есе

Нам пора для України жить

Я народилася в Україні. Це моя Батьківщина, яку дуже люблю, з якою тісно пов’язане все моє життя, життя моїх близьких, друзів. Я щиро переживаю за все, що відбувається в нашій державі і часто замислююсь: що я можу зробити вже сьогодні і коли буду дорослою для процвітання моєї Батьківщини. Я не розумію людей, які залишають Україну. Адже чужа земля – це те, що й чужа стихія. А вдома, як каже народна мудрість, і стіни гріють.

Життя під своїм небом, на рідній українській землі нічим замінити не можна. Навіть якщо на долю країни випали муки й душить всеохоплююча криза – економічна, політична, соціальна, духовна.

Багатостраждальна наша ненька – Україна. Довгий і драматичний її шлях до незалежності. Для патріотів усіх поколінь головна мета – “Україна незалежна”, рівна серед рівних, шанована у світовому колі держав. За це поклали голови Хмельницький і Мазепа. Список жертв нескінченний. Як ніжно, розуміють серцем душу нації письменники. Вони присвячують Україні свої твори, наповнені любов’ю і самовідданістю. Ми сьогодні, як ніколи раніше, пишаємося борцями за кращу долю матері – України - Т.Шевченком, І.Франком, Лесею Українкою.

Гордість і біль відчуваю в душі за долею моєї України. Нашій державі двадцять років. Вона поступово входить у світові економічні структури, намагається розвивати торгівлю із західними державами. Я багато читаю газет, дивлюсь телевізійні програми. Я розумію, що необхідно піднімати вітчизняну економіку, виробляти більше якісної продукції для наших людей, не наповнювати ринки дешевими імпортними товарами, котрі шкідливі для здоров’я.

Ми належимо до нової генерації. Нам будувати нову Україну. Я вважаю своїм обов’язком вивчитись та стати хорошим фахівцем, щоб прислужитись моїй любій країні

Зуєнко Ірина

учениця 10 класу

Золотобалківської ЗОШ