Чим можуть допомогти батьки

1. Оскільки«нездорові страхи»  характеризуються тим, що діти  «бояться боятися», то насамперед допоможіть дитині спокійно сприймати сам факт наявнос­ті страхів. Якщо вона вирішить,що боятися це—неприпустимо,погано чи соромно, то уникати страшних ситуацій і ніколи не змо­же навчитися долати їх сон чи страшну фантазію.          

 2.  Не лякайтеся страхів своєї дитини, не намагайтеся відвертати її увагу від спогадів про страшний сон.
Якщо ми відганяємо страх — він переслі­дує нас і атакує тоді, коли ми най­менше захищені від нього.

3.Допоможіть своїй дитині зу­стрітись з її страхом у безпечній атмосфері: коли Ви поруч, коли вона почувається спроможною протистояти страху. Нехай вона розповість чи намалює Вам те, що її лякає, і отримає від Вас розумін­ня й підтримку.

4.Необхідно, щоб дитина зро­зуміла, що боятися не соромно, що всі (і Ви також) чогось боялися, не­хай вона повірить у те, що теж зможе опанувати свій страх.

5. Нехай Вас не бентежать не­вдалі спроби Вашої дитини подола­ти свій страх. Хваліть її за незначні досягнення, відзначайте найменший прогрес: «Страх став трохи меншим. Отже, ти його поступово долаєш».

Чим може допомогти соцільний педагог

Основні завдання психологіч­ної корекції:

1. Визначити особистісні при­чини надмірної тривожності ди­тини.
2. Сформувати в дитини впев­неність у своїх силах подолати страхи.
3. Організувати ігрову діяль­ність, можна моделювати страхи і тренуватися в їх подоланні.

4. Активізувати ті ресурси, які необхідні дитині для успішного по­долання своїх страхів.

5. Допомогти батькам знайти психологічно правильні способи реа­гування на страхи своєї дитини.

ДІТИ, ЯКІ СХИЛЬНІ ГОВОРИТИ НЕПРАВДУ

Дитячу брехню батьки часто сприймають як катастрофу, як прояв найгірших рис характеру: хитрості, підступності, боягузтва. «Чому вона бреше, — дивуються батьки. — Адже ми її навіть не ка­раємо!» Проте запитання доціль­ніше ставити інакше: не «чому вона бреше?», а «що їй заважає зізнатися?». Це може бути страх упасти у власних очах («Я — хо­роша, я не могла цього зробити»); страх втратити любов батьків («Мама любить мене добру, а тепер вияви­лося, що я погана!»); страх протистояти дорослим («Я не хочу це робити, але ж я не можу відмо­вити старшим — легше збрехати, що вже зробила») тощо.

Як правило, дитина не усві­домлює причин, тому запитува­ти в неї «Чому збрехала?» — не варто. Необхідно самим визначити обмеження дитини і допомогти їй їх подолати.

    Чим можуть допомогти батьки

1.  Не провокуйте брехливість дитини в тих ситуаціях, де, як Ви знаєте, їй важко зізнатися. Коли Ви заганяєте її в пастку запитанням: «Ти знову брав плеєр?!», — то ди­тина не може втриматися від брех­ні: «Ні! Не брав!» А далі вже можна лише наполягати на своєму.

2.Замість того, щоб «відчувати брехню», необхідно «поправлятися в умінні правдиво зізнаватися». Виберіть ситуацію, де дитина від­чує провину, створіть сприятливу атмосферу, допоможіть їй знайти слова для визнання провини: «Я сама не знаю, як це сталося. Мені дуже шкода. Я не хотіла тебе за­смучувати...»

.3.Забезпечте приємне емо­ційне закріплення перемоги дити­ни над собою. Якщо вона відчує, що визнавати свої помилки не страш­но, а навіть приємно, то легше піде на це наступного разу.

     Не сподівайтесь, що після визнання своїх помилок дитина їх не повторюватиме.

                                  Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

Визначити, яких саме психологічних ресурсів не вистачає дитині, щоб наважитися говорити правду.

В ігровій формі допомогти дитині подолати свої обмеження.

Відпрацювати в ігрових ситуаціях необхідну для дитини форму визнання своїх помилок.

                    НЕСЛУХНЯНА ДИТИНА

Неслухняність є однією з найбільших проблем виховання. Коли дитина не слухається, батьки відчувають свою безпорадність, безсилля, страх, сприймають неслухняність як прояв нелюбові чи неповаги до себе.

Насправді неслухняна дитина може дуже любити й поважати своїх батьків. Просто вона відчуває в собі силу відстоювати свої бажання, або потребу перевірити любов батьків («Поступаються — отже, люблять), або прагнення в такий спосіб виявити свою образу («Ти не хочеш для мене, а я не буду для тебе»). Отже, в основі неслухняності дитини можуть лежати певні проблеми в стосунках, проте надмірно слухняна дитина завжди нездорова. Вона невпевнена в собі, несамостійна, тривожна.

 Чим можуть допомогти батьки

Спробуйте зрозуміти, що лежить в основі пручань дитини.

Коли наполягаєте на своєму, намагайтеся не позбавляти дитину своєї любові, не принижувати її гідності («Я б залюбки тобі дозволила, але, на жаль, не можу...»).

Якщо дитина не виконує Ваших вимог — скоротіть їх кількість спочатку до 3—4-х основних, інакше на все може просто не вистачити уваги.

Для того, щоб дитина навчилася виконувати Ваші вимоги, краще застосовувати заохочення, ніж покарання. Негативне підкріплення може сформувати лише відразу до відповідної діяльності, позбавити бажання виконувати вказівки дорослих.